О покою наш небесний!

* * *

О покою наш небесний! Де ти скрился з наших глаз?
Ти нам обще всім любезний, в разний путь разбил ти нас.

За тобою то вітрила простирают в кораблях,
Чтоб могли тебе ті крила по чужих зискать странах.

За тобою маршируют, разоряют города,
Цілий вік бомбандируют, но достанут-ли когда?

Кажется, живут печалі по великих больш домах;
Больш спокоєн домик малий, єстли в нужних сит вещах.

Ах, ничем ми не довольни — се істочник всіх скорбей!
Разних ум затієв полний — вот істочник м’ятежей!

Поудержмо дух неситий! Полно мучить краткий вік!
Что ль нам дасть край знаменитий? Будеш тоже человік.

Віть печаль везді літаєт, по землі і по воді,
Сей біс молній всіх бистряє может нас сискать везді.

Будьмо тім, что Бог дал, раді, разбиваймо скорб шутя,
Полно нас черв’ям снідати, віть єсть чаша всім людям.

Славни, напримір, герої, но побити на полях,
Долго кто живет в покої, страждет в старих тот літах.

Вас Бог одарил грунтами, но вдруг может то пропасть.
А мой жребій з голяками, но Бог мудрості дал часть.

1765