Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

С.Руданський

НАД КОЛИСКОЮ

Спи, дитя моє, ти життя моє! Спи, дитя моє красне! Поки сонечко не запалиться, Поки місяць не згасне!.. А я бідная, над колискою Цілу ніч не здрімаю, Про життя твоє нещасливеє Тобі пісню співаю. Спи, дитя моє, ти життя моє! Тільки щастя і долі! Будеш цілий вік, як той чорний віл, У ярмі і неволі! Тільки губонька залепечеться, Слаба ніженька стане, Слаба рученька перехреститься,— Твоє горе настане! Не підеш з дітьми, не побавишся На пуховім пісочку, Не прийдеш у сад, не положишся, Не заснеш в холодочку!.. Не з дітьми підеш,— панську череду Поженеш ти на поле!.. Не пісок м’який,— стерня острая Босі ноги поколе!.. І від сонечка не сховаєшся За відорану скибу; Зав’ялить тебе в полі сонечко, Як ту в’ялую рибу... І не раз сльоза із очей спаде На запалені груди,— І сльозу твою тільки Бог їден З неба видіти буде! Станеш хлопцем ти, станеш парубком, Тобі все їдна доля: Череда пройде, найде панщина — Їдна й тая ж неволя. І що Божий день осавула йде: Ти вставай до роботи!.. Ти вставай, роби від неділеньки До самої суботи... І що Божий день будеш досвіта До роботи вставати; Свою силоньку ні собі, ні мені, А панам виробляти. А там панові не вподобався, Писарині якому,— Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому. Станеш голий ти у «присутствії», Як родила тя мати... І зачнуть тебе пани з дохтором, Мов коня, оглядати... І забриють лоб — і до церкви враз, Там присягу прикажуть; У мундир вберуть, оружжя дадуть, Світ навіки зав’яжуть. Поженуть тебе в чужу сторону, І зачнуть муштрувати, І приказ дадуть — мову рідную На чужую зламати... І наломишся, і забудеш ти Свою мову рідненьку, Спом’янеш не раз не по-рідному Свою рідную неньку. А прийде війна — зложиш голову... Де і хто поховає? Не згадає мир, не спитається, Хіба Бог спам’ятає!.. Спи ж, дитя моє, ти життя моє! Спи, дитя моє красне! Поки світ стоїть, поки з місяцем Враз і сонце не згасне!..

1857