| * * * |
|
Вийду я в поле. Може ще вбита Мрія воскресне! Йду над ручай. Тихо дрімає сірий лан жита, Річка так тихо шепче, спить гай. Хоч би вітрець де рушив корону Дуба старого, пташку в гіллі Сонну сполошив, хоч би він тронув Води, підняв де пил із землі! Тихо. Проклін вам, тиші понурі! Небо, чи й ти спиш? Де ж бо твій грім? Грянь ним! Зішли нам тучі і бурі — Сонній природі, грудям моїм! |
| (1898) |