Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    В.Щурат
* * *
Вийду я в поле. Може ще вбита
Мрія воскресне! Йду над ручай.
Тихо дрімає сірий лан жита,
Річка так тихо шепче, спить гай.

Хоч би вітрець де рушив корону
Дуба старого, пташку в гіллі
Сонну сполошив, хоч би він тронув
Води, підняв де пил із землі!

Тихо. Проклін вам, тиші понурі!
Небо, чи й ти спиш? Де ж бо твій грім?
Грянь ним! Зішли нам тучі і бурі —
Сонній природі, грудям моїм!
(1898)