| * * * |
|
На сині вершини, на білі берези Розсіяв я тугу з болотних долин, По горах розсипав святі мої слези — Розвіялись вітром нудьга і полин! Осніжив я душу-лелію з прокази Жіночого світа в снігу синіх гір — Народжений ангел зі сміхом без скази, Мій дух вилітає над гори до зір! Поклін вам, о гори, блакитні вершини, Де мислями світить безсмертна тиша, Куди не досягне душа павутини, Нечиста, тілесна, жіноча душа! |
| (1907) |