| ВЕЧІР |
|
Вечоріє і темніє, По землі лягає мла, І не зійде срібний місяць: Хмара небо залягла. Хукни ти, моя дружино, У віконечко на скло: Подивись, як замітає Сніг і церкву, і село. Він подме й на нашу хату І по стрісі до труби І широкі, і високі Понамітує горби. Стане холодно надворі, І біда тому, кого Хуртовина в чистім полі Та й настигне одного! Тільки ти, моя голубко, Не журись, що зайде ніч: Я внесу соломи й хмизу, Затоплю у хаті піч. Затріщить сира ліщина, Розгориться, запала,— І нехай тоді надворі Свище вітер, пада мла! |
| 1887 |