| ЗАПОРОЗЬКИЙ МАРШ |
|
Ми прийшли до кошового, Кажем: волю нам вволи; Гей, немає ж в нас нічого, Бо що й мали — пропили! Загула козацька рада: Батько волю нам вволив, Й колихнулася громада До кордонів з куренів. Ржуть на волі добрі коні, Гострі шаблі брязкотять І шапок верхи червоні, Як маки, на нас горять. В небі хмарки не захмаре, Сонце в променях блищить, З півдня вітер варом варе, Тирса в’яне, степ мовчить. На могилі ворон кряче, І орли десь клекотять; Ворон в полі здобич баче, На бенкет орли летять. Гей, летіть, орли охочі, Та пазури нагостріть Роздирати чорні очі Тим, кому недовго жить. Лютий ворог лихо чує; Зна він, чим годити нам: Про орлів бенкет готує, Срібло й злото козакам. І багаті, і веселі, Славні славою дідів, Ми від вражої оселі Подамося до степів. Будуть коні у попоні; Золочені остроги, З рипом чоботи червоні І жупани дорогі. Бачим кадівби з кірцями: Вік короткий, треба жить! Хай гуде земля під нами Й Січа кипенем кипить. Лірник візьме кобзу в руки, Вдаре пісню по ладам, Щоб згадали пізні внуки, Як жилося їх дідам! |
| (1898) |