Дві доби

ДВІ ДОБИ

І

Тихо впала ніч-сновія.
Вся природа спить.
Я і ти! Серденько мліє,
О щаслива мить!

Я і ти! Серденька рідні
Б’ються як одно;
В їх акорди відповідні
В глибинах чутно.

II

Дійсність-казка промайнула
Дивним чаром сна,
Душу міцно обгорнула
Туга навісна.

Я в самотності немилій
Нию од жалю,
Давній мрії легкокрилій
Спів проклінний шлю...

1909