Дума осіння

ДУМА ОСІННЯ

Не вітром свавільним, радісно-буйним,
Не оживляючим шумом —
Осінь повіяла духом отруйним,
Осінь повіяла сумом.

Сумно поблідли малюнки природні,
Твори натхненної флори.
В добу осінню серцю скорботні
Ніжних красот первотвори.

Тяжко на серці, і в погляді темно;
Розум життя провіряє,—
Знать, нам весна віщувала даремно,
Що красота не вмирає.

Розум холодний під фльором туману
Істину всю обнімає:
Наше відродження — втішна омана,
Нас вже частини немає.

1909