Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

Г.Чупринка

СМУТОК НОЧІ

І Здається, я крикну з душевного болю І сон опівнічний навколо збужу!.. Охоплений міцно нудьгою-журбою, Один по кімнаті ходжу я й ходжу. Я більше не маю душевної змоги Терпіти страждання отут в самоті, Та нізвідкіль ждати мені запомоги І нікого звати в нічній темноті. ІІ Я боюся серед ночі Нерозгаданих таємниць, Що стуляють людям очі, Омертвляючи їх міць. Темно, тихо і тужливо... Тиші ж я не збережу! Ще хвилина — і жахливо Ніч я криком розбужу!..

1909