Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

Г.Чупринка

ПІСНЯ ЛЕБЕДИНА

Друже мій! В годину ранню Серцем чулим я замер... Слухай пісню ж сю останню, Що співаю я тепер. Лине пісня в журних тонах, Звук за звуком навздогін... Так гуде на похоронах На прощанні передзвін. Так жагуче плаче мати, Висловляючи одчай, Коли з хати труп дитяти Виряджає в вічний край. Так буває в ту годину, Як повіє смертний жах,— Дивну пісню лебедину Носить вітер в комишах. З гострим болем я співаю, І в душевній глибині Я навіки вже ховаю Давні мрії і пісні; Бо моя душевна драма Знайде вічне забуття Лиш тоді, як темна яма Прийме труп мій од життя... Замість сили, замість віри В грудях тільки сум лежить... Друже милий, друже щирий, Так немає змоги жить! Ясні зорі шлють докори За безрадісність мені... Тихо! В пітьмі непрозорій Я скінчив свої пісні.

1909