Душа-пустка

Наче ворог пройшов по душі молодій,
Все понищивши цінне і миле,—
Так любов залишила в істоті твоїй
Тільки листя змертвіле, зотліле.

То ж була не любов, а болюча жага,
Тіла юного буйне хотіння;
Після нього тепер тільки сум, та вага,
Та болюче сердечне тремтіння.

Вже пропала любов!.. Не молись, не чекай;
Знай — не буде її на руїнах!
Вже не прийде вона, хоч шукай, не шукай
Ти її в ілюзійних картинах!

Там, де храму нема, де престолу нема,
Годі бути великій святині!
Гріх святиню прогнав, і лишилася тьма
Та кохання в сумній самотині.