Ліра

ЛІРА

Не поет, хто сил не має
Звуком душу потрясти!..

Шота Руставелі

Ліру в руки!
Б’ють по серцю ніжні звуки,
Повні смертної розпуки,
Повні гострого жалю;
Ліра стогне, ліра б’ється
І ридає і сміється:
— Засмучу і звеселю!

Вище струни!
Ходять хвилями буруни,
Хтось могутній, вічно юний
Сипле з неба блиски зір.
В чарах щастя і свободи
Пахнуть квіти, грають води,
Гомонить зелений бір.

Ліру в руки!
Сумно, сумно стогнуть звуки,
В полі смерті в’ються круки;
Стиски горла... Муки мук!
Гостро в серці закололо —
Все поблідло, захололо;
Випадає ліра з рук.