Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Г.Чупринка |
КОНТРАСТИ |
І Вільним, ніжним вітерком Ти торкнулась до клавіри; Я болючим гострим злом Звуки викликав із ліри. Все прожите навесні Ти, мов фея, воскресила, А мої, мої пісні Всім страшні, мов дика сила. Ми не будем грати в тон, Нас не гріє спільна мрія; Рух нестримний — мій закон, Гріх землі — моя стихія. Труять, поять душу злом, Ну, так злом же я й уп’юся. Віє, свище буролом, З ним я звуками зіллюся. Гімни сонцю, гімни дню Ніжно линуть із клавіри, Палом гнівного огню Я дмухну на їх із ліри. Груди радісно дрижать; Грають зіроньки в намисті; Вільно хвилями летять Звуки радісні і чисті. В вихрі грішного життя Мусять чисті душі впасти! Гріх і святість, ти і я — Небом послані контрасти. II Зорі небо ожемчужать, Зорі думоньки закружать В недосяжній висоті; Над розквітлим білим садом Поміж чадом-ароматом Бризнуть блиски золоті. Ти, мов квітка, розів’єшся, Вся з природою зіллєшся, Будеш зрілості чекать,— Я ж ілюзій не кохаю І з твого нудного раю Буду з реготом тікать. Тіні думи заворожать, Тіні душу обезбожать В час палких, хвилинних свят,— Ти ж назавтра будеш чути Біль сердечної отрути І вагу сумних утрат. Тиша ночі, сяйво боже Все прожите, все вороже Можуть в серці зворушить,— Перестань же ти коханням І зрадливим сподіванням Серце змучене сушить. Я до мрійної святині Ні в юрбі, ні в самотині В час екстази не схилюсь, В мене є святині власні, Незрадливі, довгочасні — Їм самотно я молюсь. |