Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Г.Чупринка |
АПОФЕОЗ |
Умирай, як смертельно підстрелений звір, Що й стрільця розриває на шмаття І побідно несе на широкий простір, За небесну блакить в нерозгаданий мир Всю велику жагу і завзяття. Сонце блиском мигне на криваві струмки; Подорожній над трупами стоя, Всі одважні чуття, всі трагічні думки В невмирущий мотив перебійно-дзвінкий Переллє на могилі героя. То і смерть, як не смерть, а одвічне життя, Їй не буде повік між живих забуття, Злу й сваволі велика одвада, Бо вона наш закон, благородне чуття І в великому горі одрада. Вічний Космос і Бог бачить силу твою І вітає велике творіння! Так сміліш прояви в благороднім бою Всю любов до життя, всю одвагу свою, Все святе передсмертне горіння. |