Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Г.Чупринка |
БУРЛАЦЬКА |
Випливало з-за туману З лихоліттям чорне зло І з собою смертну рану Юнакові принесло. Не горіла, не палала Чиста свічка воскова, Як на камені лежала Молодецька голова. Не схилялась, не тужила Чарівниця молода — Десь далеко ворожила Про коханця сирота. Виливала сум, страхіття І надмірне дике зло. — Ой, куди ж ти, лихоліття, Козаченька підвело? Ні родини, ні хатини На Вкраїні вже нема, Крім коханки-сиротини, Що нудьгує десь сама. Марно снились на заводі Біла хата, поле, ліс... Все плило в душі на споді Разом з грюкотом коліс. Випливало з-за туману З лихоліттям чорне зло Де, закривши смертну рану, Юнакові принесло. До кривавого майдану Зграя чорная плила, Де, закривши чорну рану, Жертва юная лягла. |