Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Г.Чупринка |
ШЛЯХ КВІТЧАСТИЙ |
Ніжне світло на дороги Кинув серп золоторогий, Освітив мої путі; Я по їх ходжу, кружляю, І нудьгую, і гуляю В безутішній самоті. В сонних травах грають роси, Бродять сили безголосі — Я між ними сам і сам; Груди схоплює тривога: Я без сонця і без бога, Мов ворожий небесам. Гей, озвися, поле чисте,— Де ж те птаство голосисте, Де рулади і пісні?! Та мовчи, мовчи про бога, Бо кричить моя тривога, Що огонь його в мені; Тут дзвенять мої рулади, Ніжні співи й серенади Срібним дзвоном голосним. І самітно, безпривітно Я прямую, скільки видно, Шляхом, квітами рясним. |