Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Г.Чупринка |
КРИВАВІ КВІТИ |
Я кладу криваві стьожки На ромашки, на волошки, На чебрець, на деревій, Щоб вились над кров’ю круки, Щоб лились прожиті муки В дикій пісні хоровій. Думу смілу, надзвичайну Понесу я в путь негайну І нікому не скажу, Що я в травах кучерявих, Що я в квітоньках яскравих З болем серця положу. Рідний степ затопчуть коні, Зникнуть квітоньки червоні, Та не щезне давня кров, І під сонячним промінням, Під теплом, під миготінням Розів’ються квіти знов. Віє, віє вітер злісний, Грізно нище цвіт первісний, Скаженіє і гуде І стеблиночки і листя З зачарованого місця, З поля рідного мете. Тільки ж знов на полі крові Ніжні квітоньки чудові Пишно, пишно розцвітуть, І колись на їх стеблинки, На одроджені билинки Роси радісно впадуть. |