Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

Г.Чупринка

МОЇЙ ФЕЇ

Дзвінко роздайтеся, співи цікавії, Линьте до Феї утіх,— Палом Поета-Царя до Вірсавії Весь я спалахнув на гріх. Довго в повітрі, в рожевому мареві Гімни лунали мої, Танули, в’янули в вічному сяєві Дум моїх світлих рої. Тільки тепер уже з серця скорботного Ллється інакший мотив — Спів віщуна-солов’я перельотного, Райський укоханий спів. Стихла молитва натхненно-високая — Пісня кохання бринить, Фея-русалка моя чорноокая Серце і мозок п’янить... Силу сердечну, тобою подолану, Я тобі, Феє, несу — В постать божественну, мною оголену, Втілю я вищу красу. Давній митець до Венери Мілоської Стільки придати не зміг Святощів, грації, вроди дівоцької, Скільки тобі я зберіг. Зайві для тебе людські декорації, Дивній цариці створінь, Пишній всевладниці вроди і грації — Зайвий і захист, і тінь. Знай, не для всіх твою постать сіяючу Сміливо я оголю — В мрію художника, святощ вітаючу, Я твою вроду ввіллю. Дзвінко ж роздайтеся, співи цікавії, Линьте до Феї утіх,— Жару кохання до вроди Вірсавії Бог не зазначив за гріх.

1910