| * * * |
|
Поете, тям, на шляху життєвому Тобі перлини-щастя не знайти, Ні захисту від бурі, злив і грому. Поете, тям: зазнати маєш ти Всіх мук буття, всіх болів і унижень, Заким дійдеш до світлої мети. Поете, тям: лиш в сфері мрій, привиджень, Ілюзій і оман твій рай цвіте, А геній твій — то міць сугестій, зближень. Пророцький дар у тебе лиш на те, Щоб іншим край обіцяний вказав ти, А сам не входив у житло святе. І серце чулеє на те лиш взяв ти, Щоб кождому в день скорбі пільгу ніс І в горю слово теплеє сказав ти. Та з власним горем крийся в темний ліс! Ніхто до тебе не простягне руку І не отре твоїх кривавих сліз. Та не міркуй, що родивсь ти на муку, Бо й розкошів найвищих маєш часть, У творчій силі щастя запоруку. Усе, чого тобі сей світ не дасть, Знайдеш в душі своїй ясніше, краще: Найвищу правду і найбільшу власть. Ото й минай все темне, непутяще, Весь злудний блиск, тріумфи хвилеві, Все підле, самолюбне і пропаще. І бережи на своїй голові Вінок незв’ялий чистоти і ласки, І простоти, мов квіти польові. У маскарад життя іди без маски, На торжище цинізмів і наруг Виходь з ліхтарнею з старої казки: В ній щезне тіло, появиться дух, Прозора стане явищ темна маса. І будь ти людям не суддя, а друг, І зеркало, й обнова. Guarda e passa.. |
| (1904) |