| * * * |
|
Се у Риме кричять подь саблями половецкими. |
|
Крик серед півночі в якімсь глухім околі. Чи вмер хтось й свояки ридають по вмерлому? Чи хто поранений конає в чистім полі? Чи плачуть сироти, ограблені і голі, Без батька-матері, без хліба і без дому? Невідомий співак походу степового... Замісто струн нап’яв він тетиви спижеві, Давно забуту рать з сну будить вікового І до походу, знай, накликує нового «За землю руськую, за рани Ігореві». Давно забута рать в забутій спить могилі; І Ігор спить і з ним все плем’я соколине; Лиш крик поета ще лунає в давній силі, Байдужість сірая куняє на могилі, А кров із руських ран все рине, рине, рине. |
| (1902) |