І рідний гай, і рідний лан...

* * *

І рідний гай, і рідний лан,
І за дібровою майдан,
І хвилі нив, і сонний колос,
І понад лугом пісні голос —
І надо всім — таємний жаль
Степів німих німая даль...

Забуду сумний сон діброви,
Забуду ясний час розмови,
Забуду гомін сонних віт,
Забуду час весінніх літ —
Краси ж німих, широкополих
Не вирву з серця я ніколи.