| Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | Л.Українка |
| ЄВРЕЙСЬКА МЕЛОДІЯ |
|
Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі! Певне, серце Господь тобі дав із твердого кришталю: ти провидів, що люд буде гнить у ворожій тюрмі,— як же серце твоє не розбилось від лютого жалю? Як ти міг дочекатись, чи справдиться слово твоє? Роєм стріли ворожі на Божеє місто летіли,— певне чарами ти гартував тоді серце своє, що на ньому ламалися навіть ворожії стріли! По війні ти на звалищах міста лишився один і палкі твої сльози точили холодне каміння, і луна розлягалась така серед смутних руїн, аж найдальші нащадки почули твоє голосіння. Єреміє! ти вічная туго, тебе не збагну: як же серце твоє не розбилось від лютого жалю? Бо джерело гаряче і скелю зрива крем’яну. Так, було твоє серце з твердого, міцного кришталю! |
| 1899 |