| * * * |
|
Гострі очі розкриті в морок, Б’є годинник: чотири, п’ять... Моє серце в гарячих зморах, Я й сьогодні не можу спать. Але завтра спокійно встану, Так, як завжди, без жодних змін, І в життя, як в безжурний танок, Увійду до нічних годин. Придушу свій невпинний спогад. Буду радість давати й сміх. Тільки тим дана перемога, Хто й у болі сміятись зміг! |