МУЖЧИНАМ |
Не зірвуться слова, гартовані, як криця, І у руці перо не зміниться на спис, Бо ми лише жінки. У нас душа криниця, З якої ви п’єте: змагайся і кріпись! І ми їх даємо не у залізнім гимні, У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць. Бо швидко прийде день і у завісі димній Ви зникнете від нас, мов зграя вільних птиць. Ще сальви не було, не заревли гармати, Та ви вже на ногах. І ми в останній раз Все, що дає життя іскристе і багате, Мов медоносний сік, збираємо для вас. Гойдайте ж кличний дзвін! Крешіть вогонь із кремнів! Ми ж, радістю життя вас напоївши вщерть, Без металевих слів і без зітхань даремних По ваших же слідах підемо хоч на смерть! |