| * * * |
|
Я руці, що била,— не пробачу — Не для мене переможний бич! Знай одно: не каюсь я, не плачу, Ні зітхань не маю, ні злоби. Тільки все у гордість замінила, Що тобою дихало й цвіло, А її тверда й холодна сила Придушила тепле джерело. Але навіть за твою шпіцруту Стріл затрутих я тобі не шлю, Во не вмію замінять в отруту Відгоріле сонячне «люблю». |