Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | О.Стефанович |
ШЕВЧЕНКО |
(Сонет) |
Це — буремно випнуте вітрило, Що човна нестримано жене. Це — велике серце вогняне, Що над степом сонцем засвітило. Стомогутньо випростані крила, Що між ними рокіт не засне. Чудо ясне,— дивне і страшне: Ожила земля й заговорила. Клекотіння крови і вогню. Громове — розвиднитися дню! Встати дню із чорної безодні! Спалах Крутів, Похід і Базар, Гаряче розжеврене сьогодні І майбутній праведний пожар. |
Прага, 1936 |