Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

О.Стефанович

ШЕВЧЕНКО

(Сонет)

Це — буремно випнуте вітрило, Що човна нестримано жене. Це — велике серце вогняне, Що над степом сонцем засвітило. Стомогутньо випростані крила, Що між ними рокіт не засне. Чудо ясне,— дивне і страшне: Ожила земля й заговорила. Клекотіння крови і вогню. Громове — розвиднитися дню! Встати дню із чорної безодні! Спалах Крутів, Похід і Базар, Гаряче розжеврене сьогодні І майбутній праведний пожар.

Прага, 1936