Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

О.Стефанович

* * *

Жабиний хор не дасть собі спокою, Стави дзвенять, стави дзвенять — гудуть: Не комишем вони, не осокою, — Позаростали струнами, мабуть. А місяць став і світить, як найнявся,— Тече вогнем, спадає, як роса... Він через те так важко й підіймався, Що стільки срібла ніс у небеса. Вгорі горить, палає світлоликий, Внизу гудуть, видзвонюють стави — І ніч пливе під п’яную музику, Облита сріблом з ніг до голови.

Прага, 1927