| ІДУ |
|
Над містом хмари і години... Не розлюблю тебе ніяк, моя вишнева Україно, красуне, страднице моя! У центрі я. Моя Маріє! О скільки видно відсіля! Шалений регіт Індустрії вже протина твої поля... Я не останній і не первий, що, весь в сльозах, дивлюсь кругом, коли кістки, і кров, і нерви дере залізним терпугом... Аеро шум і дзвін над гаєм доносить пісню нам лиху... Та треба так. Я добре знаю і не зверну з свого шляху. У морі горя і надії, з другими в першому ряду, на рев і регіт Індустрії ходою твердою іду. Вмира Марія, вмерла Інна, хрестом упали на траву... Індустріальна Україна зміня Вкраїну степову. Життя буя, горить, і кличе, і під непевний бігу спів летить все далі і все швидше од чумаків і од волів... Аеро зграями над краєм, частіше з станції «Ку-ку!..» І дядько свиту заміняє на синю блузу заводську. Прийми, прийми привіт од сина, що вже близька віків мета, моя робоча Україно, моя ти нене золота! |
| (1926) |