| * * * |
|
Йду до Дніпровського Івана нові поезії читать... Над містом гасне день багряний і молодик, мов дитинча, встає в синяві й лине, лине, Єпархіальну золотить... Я розкажу йому про сина, про сонний цвинтар і хрести так, як Івану... В центрі — гуркіт, я до Дніпровського іду. Мені нагадує він турка, з чолом, наморщеним од дум. Згадаю з ним я про Поділля, полинем у повстанчі дні... Он крізь вікно так юно й мило він усміхається мені. |
| (1924) |