| * * * |
|
Я води наберу на долоню, а між пальців на хвилі — огонь, мов на темному теплому лоні ізумруди од зору твого... Ізумруди, смарагди, рубіни, а між ними — проміння мечі. І упав я в сльозах на коліна, на молитву з тобою вночі. Може, й ранок уже за водою, тільки півень крилом не заб’є; мов кохана, леліє рукою теплий вітер волосся моє. |
| 1924 |