| * * * |
|
Налетіла й умчала гроза моє серце — на листя, на вітер... І так юно, в цвіту і сльозах, наді мною хитаються віти. Скоро прийде до мене вона, вже не стрижене в неї волосся. В мою душу загляне до дна, вип’є муку і висушить сльози. Мою муку — за ті тисячі, мої сльози — за зорі на чолі... Тільки скаже: «Чекай і мовчи». Тільки в шию губами — до болю... Всім судилось любить, і зів’ять, і проснутись, і знову любити. І на дереві вирізав я миле прізвище: «Берзіна Віта». Налетіла й умчала гроза моє серце — на листя, на вітер... І так юно, в цвіту і сльозах, наді мною хитаються віти. |
| (1924) |