| * * * |
|
Пам’ятаю, вишні доспівали, наливались сонцем у саду. На прощання ти мені сказала: «Де б не був, а я тебе знайду...» І у тьмі, од муки, од утоми, де розстріли і любов до дна, часто бачив профіль твій знайомий я на фоні жовтого вікна. Тільки сниться огненне минуле... І не знаю, чому я живий... Чому злився з орудійним гулом голос свіжий і наївний твій... І сьогодні вишні доспівають у саду од сонця і тепла. Як і завжди, я тебе шукаю, та мене ти й досі не знайшла. |
| 1923 |