| * * * |
|
Вулиці шалені, вулиці кохані, де пройшов грозою радісний ремонт, одлюбила Осінь, і встає в тумані вежами ясними ніжний рубікон. Прапори й колони, музика й панелі... Синіми ланами неба далечінь. А у мене стрічка кров’ю на шинелі І авто вишневий прямо в вічі мчить. Рядом профіль римський, кепка й чорні коси, малинові щоки од моїх очей. А, як сон далекий, на пероні Осінь, блідий і спокійний біля муру — чех. Рядом ти стояла: кепка й чорні коси, малинові щоки і нервове: — Плі! — Кучері юнацькі цілувала Осінь І холодні руки в глині і крові... Знов, як сон далекий, вітер і вагони, блідий і спокійний біля муру чех... Музика й панелі, прапори й колони, малинові щоки од моїх очей... |
| Харків, 1923 |