| * * * |
|
Вартовий. Мармурові колони. І огні над примарами веж. А вгорі золотим медальйоном теплий місяць над морем пливе. Положила нервові долоні на моє на смугляве чоло. Я в твоїм малиновім полоні, ллється в жили солодке тепло. Теплий вітер цілує коліна і лоскоче вуста і плече. Темна хвиля до берега лине і назад одиноко тече. Але крики і залпи тривожні і з зеленої тьми — кораблі... Хто там крикнув: — О Боже мій, Боже!..— й головою поник до землі. Пролетіла скажено кіннота, тільки сухо копита дзвенять... Повертається важко дредноут, захлинаються скелі в огнях... Рядом ти. Мармурові колони. І спокійний «максим»-кулемет. А вгорі золотим медальйоном теплий місяць над морем пливе. |
| 1923 |