| * * * |
|
Рвав восени я шипшину, карії очі любив. Вечір упав на коліна, руки простяг золоті... Шахти, цегельні, заводи, хлопці на зміну — вночі... Місяць у полі бродить, в трави лице вмочив. Пальці тоненькі, ніжні і романтичні дощі... Хто це зрадливий ніж мені в руки тоді вложив? Ну, і пішов я ланами, там ешелони, сніги... Блиски гарматні над нами, в горло зорі — штики... Ну, і пішов я ланами, вітер мотав шлики... Там телефонні гами, там ешелони, сніги... Там я забув про шипшину, очі твої розлюбив. Вечір упав на коліна, руки простяг золоті... |
| Харків, 1923 |