| * * * |
|
О кучері ясні і очі Беатріче, ви знову в тьмі моїй, неясні і смутні. І знову, як тоді, покірнеє обличчя вишнево зацвіло під поглядом моїм... Чи снишся ти мені?.. твій дотик ніяковий, мов електричний ток, у жили й скроні б’є. І знов печуть слова одчаєм і любов’ю, І шелестить вбрання знайомеє твоє... Вернусь і гляну знов на кучеряву осінь, зашелестить мені чи листя, чи «прощай»... Розтане образ твій, і пропаде на розі і років дальній згук, і тіні од плаща... Печаль і дзеркала в холодній, темній залі, і ти біля вікна в’ялиш свою красу...— то твій дівочий сон в вечірній тане далі, не допоміг тобі твій добрий пан Єзус. О кучері ясні і очі Беатріче, чого ж ви в тьмі моїй неясні і смутні?.. І знову, як тоді, покірнеє обличчя вишнево зацвіло під поглядом моїм... |
| 1923 |