| Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | В.Симоненко |
| * * * |
|
Вже день здається сивим і безсилим, І домліває в зарослях ріка... Луги, луги, пропахлі сіном прілим, Чи ви мене впізнали, земляка? Я тут колись бродив між лепехою І спочивать сідав на купині — Тоді ви разом бавились зі мною, Свою журбу повідали мені. Чому ж тепер така сумна напруга, Завмерла мова в тиші верховіть? Та ви ие бійтесь — я вернувся другом, Я зрозумію все — шуміть, шуміть... |
| 11.07.1956 |