Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

В.Симоненко

* * *

Проходять дні. Життя стікає, І десь громи гримлять у високості. Я жду весни, але її немає, Вона до мене не приходить в гості. Мене докука гадиною стисла, Одна дорога — у Дніпро із кручі... Будь проклят той, хто дав уміння мислить, Хто дав нам розум і серця жагучі.

07.04.1956