Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | В.Симоненко |
МАТЕРІ |
В хаті сонячній промінь косо На долівку ляга з вікна... Твої чорні шовкові коси Припорошила вже сивина. Легкі зморшки обличчя вкрили Це життя трудового плід. Але в кожному русі — сила, В очах юності видно слід. Я таку тебе завжди бачу, Образ в серці такий несу — Материнську любов гарячу І твоєї душі красу. Я хотів би, як ти, прожити, Щоб не тліти, а завжди горіть, Щоб уміти, як ти, любити, Ненавидіть, як ти, уміть. |
14.09.1955 |