Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    В.Симоненко
* * *
Десь на горизонті хмара-хустка
Манить в даль, мов дівчина у сад,
І весни такі пахучі згустки
Розплескалися об голубий фасад.

Дні стоять погожі і привітні —
Розтопилося б і серце кам’яне;
Всі на вулицях — немов знайомі, рідні,
Лиш чомусь не впізнають мене...
12.07.1955