Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

В.Симоненко

* * *

Минуле не вернуть, не виправить минуле. Вчорашнє — ніби сон, що випурхнув з очей. Як луки навесні ховаються під мулом, Так вкриється воно пластами днів, ночей. Але воно живе — забуте й незабуте, А час не зупиняється, а молодість біжить, І миті жодної не можна повернути, Щоб заново, по-іншому прожить.

29.11.1962