Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

В.Симоненко

* * *

Через душі, мов через вокзали, Гуркотять состави почуттів... Може, сподіватися зухвало, Вірити і ждати — поготів. Та не вірить я не маю змоги, Обіймає сумніви огонь, І червоним ліхтарем тривоги Зупиняю потяга твого. І стою на березі чекання: Що ти мені з гуркоту кричиш? Станеш ти біля мого благання Чи до інших станцій просвистиш?

27.10.1962