Прости мені, земле, дурість мою

* * *

Прости мені, земле, дурість мою.
Прости, коли щось не вмію.
Я дурість ледачу працею вб’ю,
Під зливою дум змужнію.

Літа не чекають. Мій шлях нелегкий.
Спішу все пізнать й збагнути.
Прости мені, земле, коли не такий,
Як треба синам твоїм бути.

1961