Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    В.Свідзинський
* * *
Тільки в вечірньому мороці
Та насумрився хати ріг —
Розхрабрувався гриб у саду:

— Плавлю-поплавлю
На мряці-тумані,
На ніжці зеленій —
Всіх пов’ялю!
Тих, що в цій хаті нещасній,
На своїй шапочці красній
Чорними цятками пороблю.

Ходить коловертнем тут і там,
Уприкряється деревам.

Коли так —
Засвітилася стріха — ага!
Засіяв виноград — ага!
Синьоворонка тріп-тріп крильми,
Туман поповзом на долину:
— Леле, гину,
Привійте тьми!

Отоді ж бо дівчинка з хати:
— Грибку, це ти?
— Ой, я!
— А де ж твої очі ятряні?
— Мої очі посліпли в тумані.
— Чого в тебе ніжка похила?
— Ніч мою ніжку над’їла...—
Подив, задума, тінь в очах...
А сонця, сонця прилляло,
Аж тече по руках.
IV.1931