Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка

В.Свідзинський

* * *

Тільки в вечірньому мороці Та насумрився хати ріг — Розхрабрувався гриб у саду: — Плавлю-поплавлю На мряці-тумані, На ніжці зеленій — Всіх пов’ялю! Тих, що в цій хаті нещасній, На своїй шапочці красній Чорними цятками пороблю. Ходить коловертнем тут і там, Уприкряється деревам. Коли так — Засвітилася стріха — ага! Засіяв виноград — ага! Синьоворонка тріп-тріп крильми, Туман поповзом на долину: — Леле, гину, Привійте тьми! Отоді ж бо дівчинка з хати: — Грибку, це ти? — Ой, я! — А де ж твої очі ятряні? — Мої очі посліпли в тумані. — Чого в тебе ніжка похила? — Ніч мою ніжку над’їла...— Подив, задума, тінь в очах... А сонця, сонця прилляло, Аж тече по руках.

IV.1931