| РИБАЛКА |
|
Після бурі дівчинонька З Дону воду брала: «Чиє хвиля веселечко К берегу примчала? Чи того рибалоньки, Що вірно кохала, Що від нього до зіроньки Ніченьок не спала?..» Пливе човен — та вже його Вода затопляє; Та на човні знайомого Рибалки немає. Буйний вітер з дальніх сторон Хвилю наганяє; Понад Доном чорний ворон Кряче й промовляє: «Ой покинув рибалонька Човник і весельце Та затопив у Донові Вірненькеє серце». Ой утопив рибалонька Та й мовив річима: «Пливи, човне й веселенько,— Де вірна дівчина! Нехай човен мені буде Замість домовини; Хай весло поставлять люде Хрестом на могилі!» |