| УБІЙСТВО |
|
На заході раннє небо Мов кров’ю залито; Прийшли вісті до милої, Що милого вбито... Не на війні його вбито — Затягнено в жито, Червоною китайкою Рученьки прикрито, Зеленою оливою Очиці залито. Прилетіла зозуленька — На головку пала, Та випила оливоньку, Та й заворкувала: «Такі очі, такі брови, Як у мого пана!..» Десь узялась його мила, Голубонька сива, Та підняла китаєчку, Та й заголосила: «Чи ти, любий мій, упився, Чи з коника вбився, Чи за мною молодою Гірко зажурився?» — Я не впився, моя мила, З коня не звалився. За тобою молодою Я не зажурився. Сподобав я чужу жону — Удівоньку милу: Половили брати її Та й звели в могилу!.. |