| ЖУРБА |
|
Горе ж тому кораблеві Та у море занесенному, Горе тому сиротині, Від родини відлученному! Куди віне буйний вітер — Корабль в хвилях потопається, Куди гляне сиротина — Слізоньками обливається! Ніхто з моря кораблика До берега не привертає; Ніхто в горі сирітоньки До серденька не пригортає. Горе ж мені на чужині, Ніхто мною не кохається; Чи заболить головонька — Ніхто мене й не спитається! Лягла журба на серденько Так, як камінь на могилоньку, Схилилася головонька, Як маківка на билиноньку... Коли б мені на чужині Крильця дав соловеєчко: Знявся та полетів би я, Куди рветься моє сердечко! Коли б мені на чужині Родинонька та далекая: Велась моя б розмовонька, Веселая та легенькая... Лети, сизий голубоньку, Де рід мене сподівається: Скажи моїй родиноньці Я за нею убиваюся!.. |
| (1830) |