Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    Л.Боровиковський
ЧОРНОМОРЕЦЬ
То не сірий туман
З Чорномор’я підняв —

Піднімаються гуси то сірії;
То не хмару снігів
Буйний вітер навів —

Піднімаються лебеді білії.
Кричать гуси: ґел! ґел!..
А за ними орел

Іспускається з хмари високої:
«Не тікайте вгорі,
Гуси сірі мої!

Підождіте орла, мої любії!
Я не бити лечу,
Розпитати хочу:

Чи не бачили ясного сокола?
Чи не стрітили ви
Богатир-голови,

З Чорноморії доброго молодця?» —
«Коло моря убит
Чорноморець лежить;

Його ручки лежать на три штученьки,
Його ніжки на згляд
Край дороги лежать;

Крізь реберця — трава пробивається.
Серед степу того
Ніхто к тілу його

Із живої душі не ласкається;
Тільки ластівки три,
З-під сідої гори,

Пригортаються: першая ластівка —
Мати рідна рида;
А другая — сестра;

Третя ластівка — жінка покійного.
Де матуся рида —
Там кровава ріка

Протікає до моря глибокого;
Де рідненька сестра —
То вже річка пройшла

І просохла, не влившись до моря;
А де жінка була —
І росиці нема,

І зав’яла трава край покійного».