| ЧОРНОМОРЕЦЬ |
|
То не сірий туман З Чорномор’я підняв — Піднімаються гуси то сірії; То не хмару снігів Буйний вітер навів — Піднімаються лебеді білії. Кричать гуси: ґел! ґел!.. А за ними орел Іспускається з хмари високої: «Не тікайте вгорі, Гуси сірі мої! Підождіте орла, мої любії! Я не бити лечу, Розпитати хочу: Чи не бачили ясного сокола? Чи не стрітили ви Богатир-голови, З Чорноморії доброго молодця?» — «Коло моря убит Чорноморець лежить; Його ручки лежать на три штученьки, Його ніжки на згляд Край дороги лежать; Крізь реберця — трава пробивається. Серед степу того Ніхто к тілу його Із живої душі не ласкається; Тільки ластівки три, З-під сідої гори, Пригортаються: першая ластівка — Мати рідна рида; А другая — сестра; Третя ластівка — жінка покійного. Де матуся рида — Там кровава ріка Протікає до моря глибокого; Де рідненька сестра — То вже річка пройшла І просохла, не влившись до моря; А де жінка була — І росиці нема, І зав’яла трава край покійного». |