Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка | В.Самійленко |
ДВІ ПЛАНЕТИ |
Округ сонця шлях широкий В неоміряних краях,— Там планета лічить роки, Оббігаючи той шлях. Споконвіку і довіку Ходить колом без кінця, Шлях без міри, вік без ліку Їй надано від Творця. Скрізь на ній дива природи, Скрізь усе життям кипить; Звір тут всякої породи, А людей і не злічить. Той бажає світ зажерти Задля себе одного; Той працює й хоче вмерти Задля народу свого. Той життя своє складає, Щоб науку збагатить, Той у темряві конає І живе, щоб їсти й пить. І живуть, і умирають, Рвуться все вперед іти; Прийде час — і доблукають До останньої мети... У високості безмірній Є планета ще одна, І біжить — товариш вірний — Округ першої вона. Безвоздушна і безводна Та планета і німа, І без снігу там холодна Обгорнула все зима. Ні людей там, ні рослини, Ані звірів, ні пташок, Лиш високі гори з глини, Та каміння, та пісок. І нема, нема спокою Для космічного мерця, Вічно стежкою одною Йде він колом без кінця. Так-то мертвою марою Місяць круг Землі іде І віщує нам собою Той кінець, що Землю жде. Так усе колись минеться, Все, що вдіє людський дух, Неодмінним зістається Лиш невпинний, вічний рух... |
1888 |