Від упорядника |  Новини |  Зміст |  Стежки |  Подяка    Є.Плужник
* * *
Напишеш, рвеш... І пишеш знову!
І знов не так... І знов не те...
Аж доки слів цвілу полову
Утома з пам’яті змете!

І затремтять в куточках губи...
А істина ж така нудна:
Усі слова збери, мій любий, –
Душі не вичерпать до дна!

Хай нерви збуджено, хай скутий
Ти весь натхнення холодком, –
Умій спокійно позіхнути
Над недокінченим рядком.
1927